Девід Енгелзма
Святе Писання попереджує церкву Ісуса Христа, що вона буде страждати від великої скорботи у дні, що лежать попереду. Скорбота – це страждання, яке людина переносить, бо вона визнає Ісуса Христа словом і життям. Це страждання, яке наносять на членів Ісусової церкви безбожні, невіруючі люди, які переслідують їх.
У майбутньому з’явиться велике царство на чолі з могутнім лідером, якого Біблія називає Антихрист (Об’явлення 13; ІІ Солунян 2:3-12; І Івана 2:18). Цей чоловік і його царство набудуть відданості, на той час, усіх націй світу. Через те, що ця могутня сила буде керуватись ненавистю до Бога і Божого Христа, вона переслідуватиме церкву Бога. Це майбутнє переслідування буде найгіршим, яке Божі люди, коли небудь, відчули за всю історію світу. Це переслідування буде “Великою Скорботою”.
Сам Ісус передбачив все це в Матвія 24, коли Він відповів на запитання учня:”… коли станеться це? І яка буде ознака приходу Твого й кінця віку?”(в.3) У вірші 21 Він сказав:” Бо скорбота велика настане тоді, якої не було з первопочину світу аж досі й не буде.” Ісус, перш за все, говорить тут про зруйнування римлянами міста Єрусалим у 70 році нашої ери і про велике страждання принесене на жителів Єрусалиму. Але,одночасно, Ісус говорить про подію, де зруйнування Єрусалиму було типічним прикладом, а саме страждання церкви у дні, що беспосередньо передують повернення Ісуса з раю і кінець світу з Його приходом. Для пророцтва характерно, що пророк передбачає одну значну подію, яка складається з символу і реальності, символічного здійснення пророцтва і остаточного “справжнього, реaльного здійснення”. Те, що Ісус в Матвія 24 пророкує велике лихо в самому кінці світової історії очевидно з факту, що Ісус відповідає на запитання учнів: “яка буде ознака приходу Твого й кінця віку?” Це також очевидно з того факту, що у віршах 29 і 30 Ісус стверджує, що зразу за великою скорботою відбудуться вражаючі катастрофи на небесах і станеться буквальне, персональне повернення Ісуса Христа на небесних хмарах.
Отже, одним зі знаків неминучого повернення Ісуса Христа і кінця світу буде майбутня “Велика Скорбота”.
Люди, які терпітимуть страждання у великій скорботі будуть віруючі, справжні і вірні члени церкви Ісуса Христа. Ісус називає їх “вибраними” у Матвія 24:22: “але через вибраних дні ті вкоротяться”. Вибрані – це ті люди, кого Бог споконвіків вибрав в Ісусі Христі зі всіх націй, з Євреїв і поган, щоб вони були членами церкви Ісуса Христа і раділи благодатному дару спасіння. Вони показують себе у світі як такі, що свідчать про Ісуса Христа і дотримують Божі заповіді (Об’явлення 12:17). Біблія не заспокоює справжню церкву вибраної дитини Бога тим, що їй не доведеться йти через труднощі останніх днів. Те, що сказав Господь до ранньої Християнської церкви в Смирні відноситься і до церкви в кінці віків. Господь сказав церкві, що переслідування буде погрозливим. Переслідування, спровоковане самим Дияволом буде суворим і віруючі будуть посаджені до в’язниці, а дехто навіть помре. “Ви будете мати скорботу”, сказав Господь церкві. Їхнім заспокоєнням було не те, що вони уникнуть страждання, а те що суверенний Христос є Господем і над переслідуванням і Він нагороджує людей вічним життям і славою, коли вони вірно переносять страждання. Слово Христа до церкви в світі тоді і зараз, це оголошення, що вона буде мати скорботу і страждання і її святий обов’язок – бути вірною в цей час навіть на смерть (Обявлення 2:8-11).
Зовсім не дивно, що церква буде терпіти страждання в останні дні. Люди Бога терпіли переслідування заради Христа в усі часи. Євреїв 11:23-26 говорить про те, що вибір Моєсея приєднатись до Божих лю��ей був фактично вибором “страждати”. Це вже було правдою Старого Заповіту, що щоб показати себе дитиною Бога, означало виносити “ганьбу за Христа”…. Євреїв 11 продовжує описувати страждання віруючих Старого Заповіту: наруги та рани, а також кайдани й в’язниці…(36-38).Те ж саме стосується церкви Нового Заповіту. Ісус описує долю церкви в світі сьогодні в Івана 16:33:”Страждання зазнаєте в світі”. Павло проповідував до нових церков, “через великі утиски треба нам входити у Боже Царство”( Діяння Апостолів 14:22). Павло пише до Тимофія:”Та й усі, хто хоче жити побожно у Христі Ісусі, будуть переслідувані”(2 Тимофія 3:12). Велике страждання вкінці не буде чимось новим. Його винятковою рисою буде його величність і суворість.
Дехто може припускати, що церква в наші дні не терпить скорботи, по крайній мірі в США. Це помилкове мислення. Якщо церква проповідує Євангеліє Божого благодатного спасіння в Ісусі Христі одному і засуджує кожну форму спроб людини спасти саму себе, чи за її власними спасителями, чи за її добрими ділами, чи за її так званою доброю волею, церкву будуть ненавидіти сьогодні. Якщо церква постійно закликає людей до святого життя і засуджує всяку несвятість, як Бог в Біблії, церкву будуть докоряти. Наприклад, якщо церква засуджує, як гріх, усі розлучення між чоловіком і жінкою, окрім розлучень через фізичну зраду (Матвія 5:31-32); повторний шлюб, якщо ще живий перший партнер (Марк 10:11-12; Луки 16:18; 1 Коринтян 7:39); усяку революцію проти цивільної влади (Римлян 13:1-7); усяке зловживання роботодавця над його працівниками (1 Петра 2:18-25) то церква відчуває велике горе в 2000р н.е, так як вона відчувала його в 70р н.е.
Чому повинні люди Бога, церква, терпіти велику скорботу в кінці світу? Це запитання можна поставити і так: Чому повинна віруюча церква завжди входити в Царство Боже перетерпівши багато лиха (Діяння 14:22)? Вона повинна! Але чому? Страждання лиха є необхідністю, поперше, через те, що ненависть Диявола до Бога завжди спрямована проти тих, хто любить і поклоняється Богу. Диявол разом з тими людьми кого він засліпив (2 Коринтян 4:3-4) воює проти справжньої церкви. Ця війна матиме клімакс в кінці світу у “Великій Скорботі” (Об’явлення 12). В усі часи, а також в кінці, єдиний шлях як церква може уникнути переслідування – це шлях заперечення Ісуса і поклоніння Дияволу (Об’явлення 13:4-5). Страждання лиха є необхідністю, подруге, через суверенну волю Бога. Бог веде церкву через страждання. Він це робить на користь церкві. У біді Бог карає і дисциплінує його любих дітей (Євреїв 12:1-14). Він випробовує церкву, щоб вона була очищеною і готовою до її вічного дому з Ним (1 Петра 1:7). Тому страждання церкви служить прославленню Бога. Церква вірна у стражданні і закріплює її визнання Божої слави і благодаті кров’ю. Тому, церква не повинна відчайдушно пробувати втікати від лиха. Вона має сприйняти це як привілегію і як подарунок Бога страждати заради Христа (Филип’ян 1:29).
Хоча ми знаємо, що будемо страждати під час великої скорботи, що наближається, ми цього не боїмося. Маленьке паство Христа має втішення в запевненні, що Величний Пастир буде з ним у долині смертної темряви (Псалм 23:4). Ми віримо у суверенну благодать Бога в Христі утримувати нас вірними в годину випробування. Наша надія упевнена в поверненні Христа і в житті і славі, яким ми радітимемо назавжди. Крім того, Ісус пообіцяв скоротити ці дні заради нас (Матвія 24:22). Він, а не Диявол буде керувати в ці дні і Він вкоротить опресію Його людей особисто тілесно прийшовши на хмарах небес (Матвія 24:29-30; ІІ Солунян 1). Коли Велика Скорбота зійде на церкву, вона буде знати, що її звільнення близько.
Важливо, щоб церква зараз жила в знанні приближаючої скорботи, яка буде суворою. Вона не повинна впасти на неї неочікуванно. Церква має бути готовою. Практичною метою виявлення церкві великої скорботи Святим Духом в Біблії є те, щоб ми підготували себе до неї. Ми можемо це зробити, коли з більшою і більшою серйозністю ставитемось до Слова Божого, Біблії; будучи невтомними і палкими в молитві до Бога за Святим Духом і благодатю; усунувши всяку надію від речей земних і спрямувавши її на нашого Господа Ісуса Христа і Його прихід.
За іншими матеріалами українською натисніть тут.
Для доступа к другим материалам на рус. языке, щелкните здесь.
